Психологічні наслідки війни. Чи стануть українці сильнішими?
Як пов’язані психологічна травма і позитивні зміни особистості.
Автор статті:
Ірина Нікітчина - Со-Founder 4ID, корпоративний психолог
Опубліковано на: NV
Автор статті:
Ірина Нікітчина - Со-Founder 4ID, корпоративний психолог
Опубліковано на: NV
Цей феномен іноді порівнюють з розбитою на друзки вазою — красивою, цінною річчю, яка до того ж була дуже дорогою вашій душі.
Коли одного дня ця дорогоцінна ваза виявляється розбитою на дрібні скалки, ви навряд чи почнете її склеювати заново. Адже зрозуміло, що попереднього вигляду їй вже не повернути. Ймовірніше за все, ви виберете найяскравіші і найцікавіші фрагменти і спробуєте використати їх по-новому. Наприклад, оригінальна мозаїка в красивій рамці — це те, що може прикрасити кімнату і водночас нагадуватиме про милу серцю річ.
Так і в житті — наслідком трагічних подій може стати не лише посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). Мова зараз йтиме про посттравматичне зростання — позитивні зміни особистості внаслідок пережитих травматичних подій. Більше того — дослідження виявили, що для більшості людей, які пережили травматичну подію, найімовірніше буде саме не розлад психіки, а зростання особистості через переосмислення того, що сталось.
Головні ознаки ПТСР і як їм запобігти
За даними МОЗ, лише 8% чоловіків та 20% жінок, які пережили травматичні події, мають ознаки ПТСР, причому перші прояви з’являються лише приблизно через місяць після травматичної події.
Як може проявлятись ПТСР:
Такі прояви тягнуть за собою негаразди у стосунках, зловживання алкоголем і навіть суїцидальні думки. Занурення у біль і переживання минулого деформує світогляд — формує думку про неможливість щось змінити, а тому призводить до зневіри і відчуття вивченої безпорадності.
Пережити психологічну травму і піднятись з колін, а не впасти долілиць, можливо за допомогою таких факторів відновлюваності:
1. Соціальні зв’язки. Важливими є контакти в родині та поза її межами. Нові зв’язки можна активно шукати і створювати в рамках громадських об'єднань, груп підтримки та в церковних спільнотах.
2. Криза — це не «крах» і не «кінець світу». Подія сталась і цього вже не змінити. Проте можна спробувати змінити власне ставлення до неї.
3. Життя — це постійні зміни. Деякі зміни неможливо передбачити чи проконтролювати. Спробуйте звернути увагу на те, що ще піддається контролю і на що можна вплинути.
4. Невпинний і поступовий рух до цілі. Ставте реалістичні цілі і рухайтесь до них малими кроками, але регулярно, невпинно, щодня.
5. Постійні дії у напрямку вирішення проблеми. Не уникайте проблеми і не заплющуйте на неї очі, але цілеспрямовано дійте настільки, наскільки це можливо у даний час.
6. Самодослідження — це нові можливості. Несподівано можна з’ясувати, що страждання відкрили нові потенціали і принесли нові стосунки, або навіть відчуття більшої внутрішньої сили та нові сенси життя.
7. Позитивний погляд на себе — це дуже корисно, адже знання та довіра до власних здібностей несуть нову стійкість і життєздатність.
8. Перспективне бачення. Навіть переживши біль, намагайтесь оцінити ситуацію з точки зору довготермінової перспективи.
9. Оптимістичний погляд. Звертайте більше уваги на те, чого ви хочете, ніж на те, чого боїтесь і чого прагнете уникнути.
10. Піклування про себе. Що ви відчуваєте, чого хочете насправді? Долучайтесь до улюблених активностей — спорт, розваги, хобі. Турбуйтесь про тіло і душу. Корисними стануть медитації, групи підтримки, нові книги та доступні онлайн ресурси для самодопомоги. Звісно ж, не слід забувати про фахову підтримку — звертайтесь до психологів — їхня допомога завжди доречна.
Завдання, з якими стикається людина, яка пережила травму, просто грандіозні. Потрібно не лише продовжувати здійснювати повсякденні дії у світі, який здається тепер чужим та загрозливим, але й кардинально перебудувати внутрішній світ, створити його заново, зробити життєздатним та зручним.
Дехто не в силі з цим впоратись, але для більшості переживання травмуючої події разом з її страхами, жахаючими випадковостями, непідконтрольністю, злою безглуздістю та рештою загроз поступово трансформуються в іншу, більш складну і позитивну систему уявлень. Відбувається посттравматичне зростання.
Як може проявлятись ПТСР:
- Людина всіма силами намагається уникнути згадок про травму, проте нав’язливі думки про пережите не відпускають. Думки мимовільні і непідконтрольні — часто це нічні жахіття і флешбеки з минулого, які просто кидають у піт.
- Гіперзбудженість, «100% готовність до бою» — людина швидко дратується, спалахує і готова дати відпір всьому, що загрожує її безпеці. Почуття підкріплюється недовірою і переконанням, що світ небезпечний.
- Панічні атаки та хронічні болі — нез'ясований страх, посилене серцебиття та прискорене поверхневе дихання призводять до болю у грудях, головних болей, нудоти і частих судом.
Такі прояви тягнуть за собою негаразди у стосунках, зловживання алкоголем і навіть суїцидальні думки. Занурення у біль і переживання минулого деформує світогляд — формує думку про неможливість щось змінити, а тому призводить до зневіри і відчуття вивченої безпорадності.
Пережити психологічну травму і піднятись з колін, а не впасти долілиць, можливо за допомогою таких факторів відновлюваності:
1. Соціальні зв’язки. Важливими є контакти в родині та поза її межами. Нові зв’язки можна активно шукати і створювати в рамках громадських об'єднань, груп підтримки та в церковних спільнотах.
2. Криза — це не «крах» і не «кінець світу». Подія сталась і цього вже не змінити. Проте можна спробувати змінити власне ставлення до неї.
3. Життя — це постійні зміни. Деякі зміни неможливо передбачити чи проконтролювати. Спробуйте звернути увагу на те, що ще піддається контролю і на що можна вплинути.
4. Невпинний і поступовий рух до цілі. Ставте реалістичні цілі і рухайтесь до них малими кроками, але регулярно, невпинно, щодня.
5. Постійні дії у напрямку вирішення проблеми. Не уникайте проблеми і не заплющуйте на неї очі, але цілеспрямовано дійте настільки, наскільки це можливо у даний час.
6. Самодослідження — це нові можливості. Несподівано можна з’ясувати, що страждання відкрили нові потенціали і принесли нові стосунки, або навіть відчуття більшої внутрішньої сили та нові сенси життя.
7. Позитивний погляд на себе — це дуже корисно, адже знання та довіра до власних здібностей несуть нову стійкість і життєздатність.
8. Перспективне бачення. Навіть переживши біль, намагайтесь оцінити ситуацію з точки зору довготермінової перспективи.
9. Оптимістичний погляд. Звертайте більше уваги на те, чого ви хочете, ніж на те, чого боїтесь і чого прагнете уникнути.
10. Піклування про себе. Що ви відчуваєте, чого хочете насправді? Долучайтесь до улюблених активностей — спорт, розваги, хобі. Турбуйтесь про тіло і душу. Корисними стануть медитації, групи підтримки, нові книги та доступні онлайн ресурси для самодопомоги. Звісно ж, не слід забувати про фахову підтримку — звертайтесь до психологів — їхня допомога завжди доречна.
Завдання, з якими стикається людина, яка пережила травму, просто грандіозні. Потрібно не лише продовжувати здійснювати повсякденні дії у світі, який здається тепер чужим та загрозливим, але й кардинально перебудувати внутрішній світ, створити його заново, зробити життєздатним та зручним.
Дехто не в силі з цим впоратись, але для більшості переживання травмуючої події разом з її страхами, жахаючими випадковостями, непідконтрольністю, злою безглуздістю та рештою загроз поступово трансформуються в іншу, більш складну і позитивну систему уявлень. Відбувається посттравматичне зростання.
Що нас не вбиває, те робить нас сильнішими
Це сталось у 1987 році. Велетенський восьмипалубний паром вийшов з порту Зебрюгге (Бельгія), але щось пішло не так — сталась кораблетроща. За лічені хвилини загинули 193 людини, а решта тих, хто вижив, опинились під наглядом лікарів і психіатрів — настільки масштабним було для людської психіки потрясіння.
Чергове обстеження психічного стану учасників трагедії через три роки дало несподівані результати: 46% так і не змогли впоратись з негативним досвідом і продовжували дивитись на світ у чорному світлі, проте у 43% погляди на життя змінились радикально в позитивну сторону.
Вперше термін «посттравматичне зростання» («posttraumatic growth», ПТЗ) обґрунтували і ввели у вжиток лише у 1995, і напевно тільки зараз в Україні, з початком повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року, з’явились мільйони людей, що одночасно пережили психологічну травму. Виникло (і далі зростає) грандіозне поле для досліджень та спостережень через масові опитування громадян.
Справа в тому, що феномену посттравматичного зростання раніше приділялось мало уваги, бо ж за допомогою до фахівця звертаються переважно ті, кому зовсім зле. Ті ж, хто починає переживати позитивні перетворення, залишались поза увагою науковців.
Як психологи пояснюють зростання після травми:
1. Самоусвідомлення. Людина переосмислює ставлення до життя і своїх можливостей — особистість починає бути стійкішою до життєвих труднощів, виявляються нові життєві цілі.
2. Соціальні стосунки. Більшої цінності набувають сім'я, родина, емпатія до оточуючих. Посилюються співчуття та альтруїзм.
3. Життєва філософія. Переосмислення життєвих цінностей неминуче призводить до екзистенційного зростання — людина починає по-іншому відчувати, помічати і, зрештою, цінувати прості речі. Посилено відбувається духовний розвиток та творче зростання.
Посттравматичне зростання в подальшому додає особистості небувалої раніше стійкості — які б тяжкі події не очікували на людину в майбутньому — все долається спокійно і з впевненістю, що гірше, як «було тоді» точно не буде.
Найчастіше зміни, пов’язані з ПТЗ з’являються у період від 2 тижнів до 2 місяців від травми та перших ознак подолання стресу. Ознаки таких змін стабільно зберігаються протягом року, а загалом позитивне зростання особистості спостерігається від 3 до 8 років.
Чергове обстеження психічного стану учасників трагедії через три роки дало несподівані результати: 46% так і не змогли впоратись з негативним досвідом і продовжували дивитись на світ у чорному світлі, проте у 43% погляди на життя змінились радикально в позитивну сторону.
Вперше термін «посттравматичне зростання» («posttraumatic growth», ПТЗ) обґрунтували і ввели у вжиток лише у 1995, і напевно тільки зараз в Україні, з початком повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року, з’явились мільйони людей, що одночасно пережили психологічну травму. Виникло (і далі зростає) грандіозне поле для досліджень та спостережень через масові опитування громадян.
Справа в тому, що феномену посттравматичного зростання раніше приділялось мало уваги, бо ж за допомогою до фахівця звертаються переважно ті, кому зовсім зле. Ті ж, хто починає переживати позитивні перетворення, залишались поза увагою науковців.
Як психологи пояснюють зростання після травми:
- На першому етапі, коли людина занурюється у стрес, високий рівень кортизолу призводить до того, що старі нейронні зв’язки в головному мозку слабнуть і руйнуються — те, що видавалось «цінним» і «важливим» тепер відходить на другий план.
- Другий етап починається тоді, коли стрес вдається подолати і виникає потреба формування нових нейронних зв’язків. Відкривається «вікно можливостей», таке собі «перепрошивання особистості», яке і призводить до якісних трансформацій — відбувається зростання.
1. Самоусвідомлення. Людина переосмислює ставлення до життя і своїх можливостей — особистість починає бути стійкішою до життєвих труднощів, виявляються нові життєві цілі.
2. Соціальні стосунки. Більшої цінності набувають сім'я, родина, емпатія до оточуючих. Посилюються співчуття та альтруїзм.
3. Життєва філософія. Переосмислення життєвих цінностей неминуче призводить до екзистенційного зростання — людина починає по-іншому відчувати, помічати і, зрештою, цінувати прості речі. Посилено відбувається духовний розвиток та творче зростання.
Посттравматичне зростання в подальшому додає особистості небувалої раніше стійкості — які б тяжкі події не очікували на людину в майбутньому — все долається спокійно і з впевненістю, що гірше, як «було тоді» точно не буде.
Найчастіше зміни, пов’язані з ПТЗ з’являються у період від 2 тижнів до 2 місяців від травми та перших ознак подолання стресу. Ознаки таких змін стабільно зберігаються протягом року, а загалом позитивне зростання особистості спостерігається від 3 до 8 років.
То українці стануть сильнішими?
Українське МОЗ нагадує, що внаслідок пережитої психологічної травми, симптоми ПТСР спостерігаються лише у 20−30% людей. Тобто, решта 70−80% — це ті, хто зумів самостійно чи з допомогою спеціаліста подолати стрес, відновитись і, можливо, навіть вийти на шлях зростання.
За даними опитування, проведеного агенцією Gradus, 57% українців пережили травматичну подію, пов’язану з війною і лише 13% з них звертались за психологічною допомогою.
Ми в Студії корпоративної психології 4ID вважаємо, що для того, щоб українці виходили з травматичних подій із особистісним зростанням, відсоток людей, що звертаються за допомогою до психолога має бути більшим. З цією метою ми робимо все можливе, щоб послуги психолога для людей через запровадження програм психологічної підтримки в український бізнес стали ще більш доступними.
Що ми бачимо, занурюючись у травмуючу подію — тільки біль і переживання, чи також і можливі зміни на краще — залежить від тої призми, через яку дивимось на життя, від наших «внутрішніх окулярів». Чіткість такого бачення досягається внутрішніми зусиллями і на зустрічах із психологом, адже подолати стрес, відновитись і виявити у собі ознаки зростання легше з «безпечною» людиною у «безпечному місці», тобто з досвідченим фахівцем, або у групі підтримки.
За даними опитування, проведеного агенцією Gradus, 57% українців пережили травматичну подію, пов’язану з війною і лише 13% з них звертались за психологічною допомогою.
Ми в Студії корпоративної психології 4ID вважаємо, що для того, щоб українці виходили з травматичних подій із особистісним зростанням, відсоток людей, що звертаються за допомогою до психолога має бути більшим. З цією метою ми робимо все можливе, щоб послуги психолога для людей через запровадження програм психологічної підтримки в український бізнес стали ще більш доступними.
Що ми бачимо, занурюючись у травмуючу подію — тільки біль і переживання, чи також і можливі зміни на краще — залежить від тої призми, через яку дивимось на життя, від наших «внутрішніх окулярів». Чіткість такого бачення досягається внутрішніми зусиллями і на зустрічах із психологом, адже подолати стрес, відновитись і виявити у собі ознаки зростання легше з «безпечною» людиною у «безпечному місці», тобто з досвідченим фахівцем, або у групі підтримки.